Карантин: організація роботи працівників відповідно до трудового законодавства України

З метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції, збереження життя, здоров’я та забезпечення безпеки працівників та оточуючих людей, у випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, роботодавцям рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника до медичного закладу для встановлення відповідного діагнозу.

З метою реалізації заходів, передбачених законодавством у разі встановлення карантину, роботодавці зобов’язані вжити всіх можливих заходів.

Варіанти таких заходів:

• надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством;
• надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників;
• встановлення працівникам неповного або скороченого робочого часу;
• запровадження роботи змінами;
• тимчасове запровадження дистанційної або надомної роботи;
• введення простою;
• продовження роботи за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту,
• допомога по тимчасовій непрацездатності.

Надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством

У разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням (на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця може бути надана щорічна основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством (відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності тощо).

Надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників

Відповідно до статті 84 КЗпП України за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Крім цього час перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін та може тривати протягом всього строку карантину.

Зазначені відпустки надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви. Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою роботодавця законодавством про працю не передбачено.

Встановлення працівникам неповного або скороченого робочого часу

Статтею 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до статті 51 КЗпП України за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю може встановлюватись скорочена тривалість робочого часу.

Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці.

Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника (на підставі наданої заяви), то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

Запровадження роботи змінами

Також за бажанням працівників та за можливості виробничих процесів і згодою роботодавця може бути запроваджена робота змінами, яка відрізняється від звичайного режиму роботи.

Як і у попередньому випадку, оплата проводиться за фактично виконану роботу (відпрацьований час).

Запровадження дистанційної або надомної роботи

Працювати дистанційно або вдома мають можливість не всі категорії працівників.

Питання дистанційної або надомної праці чинним законодавством практично не урегульовано.

Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці від 29.09.1981 № 275/17-99, передбачено, що робоче місце працівника визначається не у виробничому, службовому або адміністративному приміщенні роботодавця, а за місцем проживання працівника (іншому місці за вибором працівника) на підставі його особистої заяви, наприклад, на час карантину.

При такому режимі роботи працівник зобов’язаний упродовж всієї тривалості робочого часу виконувати роботу, доручену роботодавцем, та перебувати під контролем роботодавця за допомогою сучасної техніки (телефон, інтернет, інші засоби зв’язку).

Введення простою

У разі, якщо неможлива реалізація вище запропонованих рішень, роботодавець може запровадити простій. Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу (розряду).

Запровадження простою не вимагає згоди працівника. Це питання вирішується роботодавцем за погодженням (за наявності) з профспілковою організацією або представником трудового колективу.

Застосування засобів індивідуального та колективного захисту

Якщо ж всі вищеперераховані варіанти вирішення організації роботи під час карантину не підходять, залишається варіант продовження роботи із забезпеченням засобів індивідуального та колективного захисту.

У такому випадку роботодавець має безоплатно забезпечити працівників  засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними, антисептичними та дезінфікуючими засобами, проінформувати працівників про профілактичні заходи, розміщенні на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України (https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov), організувати максимально безпечну доставку працівників до місця роботи та у зворотному напрямку тощо.

Допомога по тимчасовій непрацездатності

На період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також й на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, застрахованим особам надається допомога по тимчасовій непрацездатності.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

У такому разі ФСС буде компенсувати 50% заробітку на підставі отриманого працюючим відповідного листка непрацездатності.

Штрафні санкції

Кримінальна відповідальність

Зверніть увагу, що відповідно до Кримінального кодексу України за незаконне звільнення працівника з роботи, а також інше грубе порушення законодавства про працю накладається штраф від 2000 до 3000 НМДГ (34 000 грн. – 51 000 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років, або виправні роботи строком до двох років (частина 1 Ст.172 КК України)

Ті самі дії, вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, самотнього батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда штраф від 3000 до 5000 НМДГ (51 000 грн. – 85 000 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до п'яти років, або виправні роботи строком до двох років, або арешт строком до шести місяців (частина 2 Ст. 172 КК України).

Безпідставна невиплата заробітної плати більше ніж за один місяць штраф від 500 до 1000 НМДГ (8 500 грн. – 17 000 грн.) або виправними роботами строком до двох років, або позбавленням волі строком до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років (частина 1 Ст. 175 КК України)

Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати штраф від 1000 до 1500 НМДГ (17 000 грн. – 25 500 грн.) або обмеженням волі строком до трьох років, або позбавленням волі строком до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років (частина 2 Ст. 175 КК України).

Адміністративна відповідальність

Відповідно до Адміністративного кодексу за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю підлягають штрафу від 30 до 100 НМДГ (510 грн. – 1 700 грн.) – особисто директор та особисто головний бухгалтер компанії (частина 1 ст. 41 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було притягнуто до адміністративного стягнення, або ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, самотнього батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда штраф від 100 до 200 НМДГ (1 700 грн. - 3 400 грн. ) – особисто директор та особисто головний бухгалтер компанії  (частина. 2 ст. 41 КУпАП).

Фінансова відповідальність

Відповідно до статті 265 Кодексу про працю України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці передбачений штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (від 9 446 грн.)